Привіт рейсу 641 (28 жовтня - 3 листопада) і особливо - моєму сусіду по автобусу і готелях Сашку (Амстердам ще дочекається нас знову, і автобус уганяти не доведеться).

Керівник - Юрій Пацула, молодець, дійсно знає свою роботу, вміє і любить її виконувати якісно. Заздалегідь зателефонував, поцікавився яким чином діставатимусь до точки збору, чим одразу викликав приємне враження. Яке дедалі зростало в ході самого туру - всі питання вирішувалися оперативно, чітко, організовано.

З огляду на фінанси взяв лише круїз каналами Амстердаму на кораблику (зрештою, через недобір він не відбувся, і все ж таки відбувся, але то окрема історія).

У турі два нічні переїзди, але якщо зможеш вдало організувати свій відпочинок у готелях (а не святкувати всю ніч), то нічліг на колесах переноситься доволі непогано.

Зупинялися у двох польських готелях - по дорозі туди і назад. Хороші, пристойні умови, є рушники, мило, інше причандалля, окрім чайників.

В Амстердамі ночували у готелі при аеропорту Схіпхол, літаки не заважали богатирському сну: -) Чотири зірки - і у номері навіть був електрочайник. І російськомовний телеканал.

Кордон туди проходили години 3, назад пролетіли за 2.

Із запропонованих країн - Польща, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Чехія - не був лише у Нідерландах та Бельгії, тож основний наголос для себе зробив саме на ці держави.

Екскурсії - за певної фортуни можна впоратися й самотужки. Перша екскурсія - вечірній Вроцлав. Поки основна частина групи ходила за екскурсоводом (18 євро), невеличка решта пішла блукати навмання (безплатно). Фотографували костьоли, парки, ріку, спустилися у парк - там лебеді, погодували сухарями.

Далі - Берлін. Цікава оглядова екскурсія. Після - екскурсія у музей Пергамон. Якщо це факультатив з групою і гідом за програмою туру, то коштує 30 євро. Ми пішли самі - білет коштує 12 євро, а причепитися до якоїсь російськомовної екскурсії під виглядом туриста-іноземця - не проблема. Спробували також піднятися на оглядовий майданчик телевежі - однак там є певний графік, треба було чекати три години. Потім - огляд вечірнього Берліна у пошуках недорого харчоблоку. Знайшли якісь східні страви, попоїли, повернулися до Бранденбурзької брами.

Нічний переїзд до Амстердаму. Дупа й рада була б відвалитися аби залишитися десь у спокої, але не змогла. Знову повторився цикл - оглядова екскурсія (з відвідуванням пам’ятнику I amsterdam) і вільний час. Екскурсія на кораблику скасувалася, тож самі знайшли причал, домовилися за прогулянку. В програмі туру цей круїз коштує 26 євро, самостійно домовилися за 14. Аудіогід щось белькотів голландською, німецькою, французькою та англійською, тож хоч щось спромоглися зрозуміти. Після кораблику - центральна частина міста, пошуки їдальні, оглядини, пошуки туалету, оглядини, сувенірні крамниці, оглядини... повторяти до вечора. Окремо слід відзначити район червоних ліхтарів - цього дня прицінився, ознайомився з асортиментом, аби наступного дня вже повернутися з конкретним планом дій.

Поселилися у готелі, душ, вечеря - чай, хліб, ковбаса, нічліг.

Ранок, сніданок - дуже класний, овочі, фрукти, омлет, квасоля, ковбаски, соки, кава, чай... чого душа тільки зажадає.

Знову в Амстердамі. Похід на залізничний вокзал. Там невеличкий майданчик "Поділись власним талантом" і стоїть фортепіано з табличкою "Зіграй на мені". І от підходить до нього турист-німець, рюкзак ставить поруч, і починає грати, здається, Брамса. Потім сів його друг, дістав планшет, відкрив на ньому скани нот - і почав грати, щось з класики. Потім його дівчина почала співати під акомпанемент. Коротше, слухати й слухати. Походили по вокзалу, пішли на платформи, піднялися у кав’ярню на другому поверсі. Сиджу, дивлюся вниз на вестибюль вокзалу, слухаю живий концерт, напихаюся пиріжком з марихуанкою (продаються у кофешопах, 4 євро) - що таке щастя, якщо не це?

Сходили на найбільшу у світі (що зафіксована у книзі рекордів Гіннесса) велостоянку. Вражає вона лише своїми розмірами - жодних інженерних чи технічних новацій там немає. Три поверхи металевих настилів, оточених сітчастим бар’єром, кожні 40-50 см приварені стійки, прості металеві сходи для людей та пандуси для велосипедистів. Після того, як бачив по Інтернету різні японські велопарковки - з автоматичним прийомом велосипеду, його переміщенням під землю у шахту, видачею жетонів - трішки розчарувався. Однак велостоянки з вивертами платні, а ця, як мені здалося, безплатна, принаймні, не бачив жодної таблички, де б були позначені гроші. Щоб знайти свого велосипеда, сказала місцева дівчина, зазвичай потрібно хвилин п’ять, якщо велосипед зафіксований на постійному місці; і до п’ятдесяти хвилин - якщо звичне місце зайняте і доводиться ставити абиде. На велосипедах там пересуваються усі - від немовлят у спеціальних сумках на мамі до геть літніх людей, європейці, араби, китайці, негри, чоловіки і жінки, місцеві й туристи, у справах і заради розваги, бомжі і поліцейські. Завдяки всеохопному поширенню велосипедів Амстердам значно менше потерпає від дорожніх заторів, ніж Прага, Брюссель чи Берлін.

Вирушили у піший похід по вулицях Амстердаму. Фотографії, сувеніри, оглядини... Дійшли до центру і раптом побачили, що район червоних ліхтарів вже починає свою роботу - а ще ж майже день! До сутінок встигли попоїсти супчику з бомж-пакету у кав’ярні за 2.5 євро та місцевий гамбургер - булочка з оселедцем, цибулькою та солоними огірками за 5 євро, смакота!

Звечоріло, пішли у район продажного кохання. Своїх супутниць - чарівну дівчину Олену та її маму - залишив на березі каналу, з качками та лебедями, і щоб не нудьгували без мене, віддав решту сухарів, щоб годували птаство. Під їх пильний нагляд залишив речі, документи, гроші, а сам з 50 євро у жмені, пішов здійснювати мрію. А мрія мого дитинства - ну, не те щоб зовсім дитинства, а пізнішого віку - покохатися з представницями основних рас, білої, чорної та жовтої. В Україні пощастило лише з першою, тож дві третини мрії ще лишалися. І от стою перед дверима, за ними - чорна дівчина, пухкенька, все таке... Заходжу, домовляюся про оплату. Наш екскурсовод казав, що такса у жриць кохання - 50 євро за 15 хвилин. Тут мені було названо ціну у 40 євро за 20 хвилин. А коли в дівчини не знайшлося решти з п’ятдесятки, то домовилися за 50 євро півгодини. То були півгодини раю на землі...

Повернувся до своїх супутниць, пішли далі блукати, завітали до китайського кварталу, побачили найбільший буддистський храм у Європі. Тиняючись Амстердамом постійно натикалися на своїх одногрупників, центральна частина - доволі компактне місце, де зосереджені більшість краєвидів та визначних місць. Знову автобус, готель, душ, вечеря, сон.

Вранці сніданок, не менш гарний, ніж вчорашній. І вирушили на Бельгію, до Брюсселю. Якщо досі відвідані міста відзначалися дбайливим ставленням до історичних споруд, будинків, то в Брюсселі відчувалася просто дика прагматичність - тут не замислюючись можуть знести старовинний квартал під черговий склянно-залізо-бетонний остов безликої євроустанови. Місцеві визначні місця розосереджені по місту, тож для оглядин треба більше часу, сил та енергії. Але після попередніх днів галопування, недосипання вже не було того запалу, тож просто швендяли центром міста. В Брюсселі теж є район червоних ліхтарів, але бюджет був вже на грані дефолту, тож поставив галочку, аби відвідати наступного разу. Тим більше, що попереду - нічний переїзд до Праги, тисяча кілометрів, тож треба бути у формі.

Цей нічний переїзд - найгірша згадка про подорож. Вранці здивувався, що досі живий і навіть ноги не відняло. Автобус, на жаль, виявився не найкращий. Відстань між рядами сидінь така мала, що навіть коли просто сидиш, колінами впираєшся у сидіння попереднього сусіда. Коли ж він відкидає назад спинку... Сидіння не розсуваються, тому простору для маневру немає. Що ж, згорнув куртку, поклав на вікно ніби як подушку, і намагався заснути. Порада з власного досвіду - аби краще переносити подібні дорожні негаразди, треба готуватися до них вдома заздалегідь. Вдома сплю на підлозі, у туристичному спальному мішку, без подушки, тож подібна підготовка дала змогу не здохнути в дорозі.

У Празі вже бував, тож просто погуляв з нашою маленькою чудовою гоп-компанією в особі Олени та її мами (на жаль, так і не запитав її ім’я). Взяли собі гуляшовий суп у паляниці, смачна річ, дуже поживна і ситна. Намагалися поїздити трамваєм та метро, та потім, як не змогли знайти білетів ("іздинки"), пішли (знову пішли! ПІШКИ!) тинятися.

Зібралися, повантажилися на автобус, поїхали до готелю у Польщі. Приїхали, поселилися - душ, чай, вечеря, перепаковування сумок, сувенірів. Особливо непокоївся з приводу подарунку для мами та її чоловіка - купив їм рожеві та сині тюльпани, аби вони разом посадили "грядку закоханих". Виявляється, до України не можна завозити квіти і рослини взагалі - ні зрізані, ні в горщиках, ні як насіння чи цибулі, якісь там фітосанітарні вимоги на українській митниці. Сховав на саме дно рюкзака, кинув його під ноги, сподіваючись, що запах немитих тиждень шкарпеток віджахне і доглядового собаку, і його кінолога. Але нічого не сталося, кордон і митниці пролетіли за 2 години, прибули на термінал, залишили частину групи, решта відправилася на залізничний вокзал і роз’їхалася хто куди.

Наостанок висловлюю щиру подяку нашій турфірмі - подорож вийшла класна, міста підібрані зі смаком; нашому керівнику - так тримати; водіям - аси доріг, екскурсоводам - залишили чудові враження про відвідані міста; нашій групі - всі тримали хвоста бубликом, вушки на маківці, носа за вітром і хвоста пістолетом, а зокрема Сашку, Олені та її мамі - без вас ця подорож була б геть не така, ви наповнили і мандрівку, і моє життя за цей тиждень живим спілкуванням, новими думками, почуттями; щиро сподіваюсь, що обов’язково зустрінемося - чи це буде в Україні, чи за кордоном, бо з нами довіку залишиться оцей спільний пікнік у Нідерландах