Між горами і хмарами.

У "Передзвін" я їхала з радісним передчуттям зустрічі з друзями і зустрічі з горами... Тож цей тур був зобов'язаний бути класним. І він таким став! Перший активний день - сплав по Дністру. У порівнянні зі сплавом по Черемошу - це просто релакс. Кілька годин навколо чиста природа, яку можна роздивитися і якою встигаєш насолодитися. Окреме дякую інструктору з "Білого бізона" - Івану - за проявлені чари у керуванні нашою дівочою командою))). Дністер підкорив ще й своєю прихованою силою - спокійний з вигляду і з не очікувано сильною течією, яка відкривається при спробі попливти проти течії. Сходження на г. Ґрофа, почалося з адреналінового трансферу по такій дорозі/річці, що після того навіть на наші дороги починаєш дивитися з легкою посмішкою))). Незвичності підйому на Ґрофу додавало каміння, яке її вкриває, як зірки нічне небо, а ще собачка - наш пухнастий супутник, який показував своїм прикладом, як треба витривало і в ногу (або в лапу) йти до самого верху. А вершина за відчуттями виявилася дуже теплою і комфортною. Полонина Маковиця порадувала стиглою чорницею і квітковим килимом, а купання в басейні Солотвина надало можливість відчути невагомість у воді і стати солоною і шершавою))) людиною. З г. Петрос відкривається крута панорама на навколишні гори і з'являється можливість подивитися збоку на г. Говерлу. Але вразило мене те, що відкривається під час самого сходження на Петрос. Краєвиди просто нереальні!!! - "Там де сині вершини торкаються зір - серце лишу своє". Хотілося, щоб та зелена стежина ніколи не закінчувалася. Надовго закарбується в моїй пам'яті одне з наших місць проживання - смт. Ясіня - з його цікавими мешканцями, чудесними вечірніми полонинами і таємничим вокзалом... І, звісно, керівник групи Ілля. Велике ДЯКУЮ за створення атмосфери, за те що ділився не тільки цікавими фактами, але й позитивом, з яким було легко відправлятися у будь-яку подорож, у будь-яку пригоду.