За мотивами туру «АККОРД-тур» «Тільки чудеса… і нічого більше»

Рейс № 831

Я там була, стрічала ранішню зорю

На Замку, - над дрімотним містом левів,

Де обрій у тумані, наче невід,

Найперші сонця промені схопив,

Затяг в Розточчя, де дорога див

Свій починала шлях (чарівну оповідь свою).

Я вам її перекажу.

В Розточчя пасмах по обидва боки,

Ялиці й буки милували око,

Мала Швейцарія майнула між лісів,

Почавши череду казкових див.

Красива мова шлях збирала в низку:

Текла розмова про Сахару Львівську,

Місцевих левів, Пасмове Побужжя,

Цілющу воду унівську, подружжя

Лелек, так званих феніксів Вкраїни,

Терновий цвіт, що квітне в теплу днину

Фонтанами в Тернополі, про став,

Що оком синім в душу зазирав

Крізь верби-вії, - і мовчав про роки…

А згодом в Чернівці лягли дороги.

Це місто береже автопортрет

Історії, він виник не одразу,

Написаний в його обличчі часом

Величністю церков, несхожістю споруд,

Що згадки давні пильно стережуть…

Тут свій Олімп вінчає храм митців,

Є універ-шедевр, відомий добре всім,

Два доми-близнюки і, звісно, з давнини

Трояндами тут вулиці міли,

А на заручини до Відня – ген, на каву!..

Ну, все ж розповідати вам не стану,

Залишу гіду не один секрет.

А далі – Кам’янець – цікавинок букет…

Він квітне на скелястих берегах

Під сонцем на гербі і в небесах,

А стрічка Смотрича, неначе оберіг,

Звивається у самих його ніг;

У Замку нині спокій спочиває,

Про Старе ж місто всякий промовляє,

Що бачив дивних звірів на стінах:

Дракона, з смолоскипом пса,

Кота, що біля себе всіх паркує…

У парку лебедів на всіх любов чатує;

Там з подиву турист оціпенів -

Так і стоїть уже багато днів…

Під аркою бажань пройдіть Петра й Павла,

А нас у підземеллі ждуть дива…

Одна там стежка мов для гномів,

Там не побачиш сонця промінь,

У товщі кришталевих брил

Камінний світ в мовчанці жив;

Його володар одинокий

Чека на милую свою

Наталочку, щоб світ глибокий

Віддати весь із кришталю.

Але людину сонце кличе,

Тому лишим позаду Кривче.

І, гей, у Товтри на свободу,

Де схили й сонце тонуть в воду,

Де стелять квіти килим схилів,

Де погляду пейзажі милі,

За обрій стелиться Дністер –

Затопленим житлам шатер…

Там монастир печерний сивий,

Джерела надають всім сили.

Енергією заряджайтесь

І далі в дивну путь збирайтесь.

Хотин чекає славний вас!

Скажу як є все, без прикрас:

Його весь час усі хотіли -

Походами не раз ходили,

Він славних битв багато знає,

Хтось його в фільмах споглядає…

Відвідайте Хотин хоч раз!

Нам до фортець до інших час.

Ждуть Теребовля й Кременець, -

Дві долі кам’яних фортець…

В Підгірцях жде палац чудовий,

Блука в нім привид геть безмовний.

Так кожен день нові секрети,

Що ваблять вуха, мов тенета,

А часом дощ ще і туман

Привносять загадковий шарм.

Цієї подорожі край

В душі посіє тільки Рай!

У Лаврі під церковні дзвони,

Де свічки світло ллють в ікони,

Вклоніться Матері й мощам,

Просіть – і чудо буде вам!

Візьміть собі святу водицю –

Вона для чуда знадобиться.

Усе. Час подорожі сплив.

Враз не згадати всіх тих див,

Та Ольга, чудо-керівник, Гуледза

Все розповість про камені і плеса

Про замків таємниці і фортець…

Водій Петро, досвідчений їздець,

Скрізь вправно подолає шлях,

Бач, знається на чудесах.

Аккорд, скажу СПАСИБІ щиро,

Цей тур – одне велике диво!!!

____________________________________________________

Автор вірша Ольга Полтавцева

Автор фотографій Олександр Тесовський