Тільки чудеса... і нічого більше

Розпочався тур з Підгорецького замку. Безперечно, об'єкт гідний уваги, але якось він не дуже вписується в цей тур. Врешті, у “Аккорд-тура” є інші програми, присвячені безпосередньо замкам Львівщини. У даному ж випадку відвідування Підгорецького замку відбувається, фактично, за рахунок часу, відведеного для Тернополя.

Деякі вважають, що на Тернопіль не варто витрачати багато часу. Категорично з цим не згоден! Кілька годин, проведених у цьому місті, переконали мене, що це — ФАЙНЕ місто! Треба неспішно ходити його вулицями та відчувати його душу. А потім прийти на берег Тернопільського озера, що являє собою суцільні парки. А з настанням сутінок загальна картина нагадує Швейцарію з такими ж озерами посеред міст. І дуже гарно, що у Тернополі передбачена ночівля. Це дає можливість нікуди не поспішати і насолоджуватися містом досхочу.

Наступного дня на нас чекали Чернівці. Місто нібито і невелике, але по-справжньому шляхетне. Знову виникала аналогія з багатьма європейськими містами, і порівняння були на користь Чернівців! І дуже шкода, що у Чернівцях не передбачено ночівлі. Хотілося б побачити місто не тільки у повсякденному робочому ритмі, але і вечірньому спокої. Отже, подивилися місто ми непогано, але чи відчули його?

Так сталося, що Кам'янець-Подільський ми оглядали 1 червня — у День захисту дітей. І перше, що побачили на вулицях ранкового міста — це маленькі діти, багато дітей у вишиванках, які йшли на свято. І у центрі старого міста теж було дитяче свято, а у Старій фортеці переважну кількість відвідувачів складали дитячі групи. Можливо, тому місто здалося не дуже і старим. І навіть Стара Фортеця — це не сумні бастіони, а великий гральний майданчик, на якому хотілося дослідити кожну цеглинку. Що, власно, і було зроблено.

Факультативна екскурсія до Бакоти — приємний контраст з переважно міськими краєвидами, які домінують у цьому турі. Проте усвідомлення того, що уся ця краса значною мірою рукотворна, дещо зменшує захоплення. Від старих фотографій, які показав нам екскурсовод пан Тарас, склалося враження, що до утворення штучної затоки ці місця виглядали ще більш мальовничо. А ще під час цієї екскурсії найбільше виявилися здібності нашого гіда Галини Котило. З рюкзаком за плечима, на лісовій стежці та біля багаття на березі водоймища — такий вигляд дуже їй пасує.

Після залишення Кам'янця-Подільського цілий день був присвячений фортецям. Спочатку Хотинська — ніби досвідчена фотомодель, яка вміє подати себе у належному ракурсі. А захоплений фотограф робить знімки ще й ще, бо кожний з них виявляється вдалим. У Теребовлі для нас передбачалася лише санітарна зупинка. Проте її часу вистачило для того, щоб піднятися до руїн замку та побачити з гори усе невелике містечко. І ще одна гора з фортецею чекала на нас у Кременці — напівзруйновані стародавні стіни, посеред яких природній смарагдовий трав'яний килим.

Останній день мандрівки ми провели у Почаївській лаврі. І це була Трійця. Церковні куполи, що сяють золотом, вражають і навіть приголомшують. Так само, як і неймовірна кількість вірян. Усе величезне і усього багато. І це, мабуть, не найкраща обстановка для усвідомлення своїх почуттів та ставлення до місця, у якому опинився. Але того ж дня, вже у Львові, ми з дружиною відвідали вечірню службу у церкві Св. Ольги та Єлизавети. І це було щиро, це було гарно, це було по-справжньому. Саме це було гідним завершенням подорожі ще однією частинкою нашої країни. СЛАВА УКРАЇНІ!