У Кракові досить багато музеїв, галерей, театрів тощо. Більшість з них з'явилася в Кракові в кінці 80-х років. Ті, які пропагують народну культуру, здебільше фінансує державу, тоді як молодші, в основному, дають собі раду самостійно. І всі вважають таку формулу справедливою. Хоча нарікання на те, що у одних більше грошей, а в інших - менше, все ж трапляються. Установи, в яких засобів не вистачає, намагаються заробити необхідну суму.  Дивіз: «Потрібно знаходити гроші, а не чекати їх», актуальний для більшості з них. Прикладом такої структури може стати Міжнародний центр культури, який є експериментальною установою в галузі культури Польщі і займається здебільшого міжнародними проектами. Річні витрати на його утримання досягають 5 мільйонів злотих. Торік 70% цієї суми виділило Міністерство культури Польщі, а 30% становили власні доходи. Міжнародний центр культури здійснює активну культурну політику, організовуючи різноманітні імпрези. За останні п'ятнадцять років ця установа провела понад 100 виставок, які сумарно відвідало 330 тисяч осіб. 

Проте, культурне життя Кракова дуже інтенсивним. При чому, попит тут породжує пропозицію і навпаки. І до культури тут, на відміну від України, при розподілі фінансів, ставляться не за залишковим принципом, а чудово усвідомлюючи її вагу та значення. А культурні інституції, у свою чергу, не чекають допомоги від держави, а принаймні частково намагаються заробляти самостійно.

Фінансування сфери культури в Польщі розподілено за таким принципом. Для прикладу візьмемо Малопольське воєводство, центром якого є Краків. Приблизно 30 інституцій фінансує Міністерство культури Польщі. Це Вавель, Національний музей і Національний старий театр. Наймолодшою установою, яка живе за кошт держави, є Інститут книги, який функціонує лише 2,5 років. Іншу частину установ забезпечує воєводство. Це Опера, філармонія, Національний театр ім. Словацького тощо. Найбільше закладів фінансує місто. Втім, держава, воєводство або місто здебільше надають культурним установам лише частину необхідної для їх повноцінного функціонування суму. Іншу частину вони заробляють самі. Після вступу в ЄС, стверджують поляки, у них є більше можливостей отримати різноманітні гранти. Запорукою успіху у цьому секторі у Польщі вважають підготовку професійних культурних менеджерів. Адже навіть для того, щоб отримати додаткове фінансування від міста, установі чи закладу потрібно написати хороший, вдалий проект і виграти ці кошти в конкурсі або ж привабити спонсорів у такий спосіб.

Система меценатства, до речі, в Польщі добре розвинена незважаючи на те, що держава не дає ніяких податкових пільг для спонсорів. Правда, вже другий рік підряд в країні діє закон, згідно з яким особа, яка платить податки, 1% з них може віддати на культурну акцію, яку організовує певний фонд. Для польських підприємців спонсорування різного роду культурних заходів це перш за все - можливість для комунікації зі своїм споживачем, тому роблять вони це здебільше охоче.

Тепер загальною проблемою у галузі культури для українців і поляків до цих пір залишається низька оплата праці працівників культури. Правда, коли у нас працівники музеїв або актори буває заробляють по 300 гривень, в Польщі мінімальна латка складає 890 злотих, а часом досягає і 2,5 тисяч злотих. Це при тому, що ціни в Львові і Кракові майже не відрізняються, а якщо і відрізняються, то в основному не на користь нашого міста.